Я йшла по життю, просто спостерігаючи за іншими: як вони живуть, як кохають, як страждають. Я вирішила назвати когось коханим тільки Того, хто і є дарунком Долі, бо на менше я не погоджувалась. Моя подорож на самоті була довжиною в Вічність, тож я вирішила стати найкращою у професійній діяльності, адже в інших сферах не виходило знайти резонанс. Я жила, щоб працювати, бо збагнула, що перестала відчувати: не було вже не боляче, не холодно, просто байдуже до всього навколо. В цій ситуації я вбачала позитив лише в одному – у мене була купа часу, щоб займатись тим, що мені подобається. Хотілось читати, я читала, хотілось подорожувати, подорожувала, хотіла продовжити навчання, навчалась. А ще я малювала, фотографувала, вчилась випікати кекси, побудувала кар’єру, зробила ремонт і переїхала в нове помешкання, навчилась жити самостійно і не від кого не залежати. Мені взагалі важко збагнути, як можна казати комусь, що хтось тобі щось винен. Я навчилась покладатись тільки на себе.
В той звичайний сірий від мряки день я вирішила, що мені необхідне натхнення для участі в одному конкурсі. Одна єдина історія потрібна була мені від людини, заради виступу якої всі ми зібрались в тій залі. Але все йшло не по плану в той день: я сильно запізнювалась і через це взагалі ледь не передумала йти на той захід. Я зайшла до зали, підійшла до четвертого ряду, щоб зайняти своє місце, але на мить затрималась, щоб подивитись на ведучого на сцені. Однак все, що я побачила, це дуже багато людей навколо і спину чловіка на сцені. І раптом він повернувся і пішов в мою сторону: я затрималась на мить, щоб поглянути на нього вже не з екрану телевізора, а він пильно подивився на мене, і з’явилось якесь дивне відчуття, що мені тут раді. Час завмер, сотні людей зникли з поля зору, були тільки він і я.
Коли приходить кохання, це як наче навколишній світ починає сяяти яскравими кольорами, як стареньке авто, яке освіжили фарбою. Я завжди шукала собі не просто хлопця, а того, хто буде моїм другом, партнером, моїм soulmate. Бог почув мої молитви і тому я пишу цю історію, щоб висловити свою endless подяку і поділитися надією з читачами, надією на те, що варто чекати на кохання і жити, не занепадаючи духом!